Лук-бук

"Тонка межа"

3:00Анна Утина

Межа не між візерунками  сукні та плетіння сумки, хоч і про них я хотіла написати. І не казатиму, що це варіант одягу для роботи влітку. Я також хотіла та не казатиму про своє ставлення до Росії, спогади про осінню подорож до Москви не преказуватиму поки, які підозрілою павутиною оповили мою свідомість напередодні катастрофи. Мабуть це було прощання. Та не про це зараз.

Я довго думала чи варто щось писати, що писати правильно...Можу мабуть на десяток статей-роздумів розтягти, та поки не буду. Просто зрозуміла, що ми постійно маємо рухатись вперед. У своїй сфері. Ми маємо протягувати руку, допомогати, думати і сподіватись, але рухатись вперед. Країна не може простоювати, як і існувати у тому занедбаному стані, що був раніше.

Знову таки я не буду казати про наш жахливий стан преси, та й інтернету. Просто хочу сказати, що ми маємо рухатись постійно вперед. Хай це хаотично, хай часом безглуздо, та кожен ваш день має стати внеском на рахунок вашого майбутнього. Вкладайте хоча б в інтелект. У книгу, фільм чи витвір.

Ми маємо побороти ворога і зовнішнього, і внутрішнього. Наш ворого ховається в ліні, халатності, самозакоханості, слабкості.

Борімося.







You Might Also Like

2 коммент.

Форма для связи