«Биті вікна»

14:33Анна Утина



    Ви часто бачите розбиті вікна? Навмисне розбиті вікна?! Так, і я рідко це спостерігаю, а першою асоціацією є підлітковий вік. Підліткова агресія,  незгода, один з максимальних виявів протесту. Та моя історія не про дітей, вже не про дітей. Ми дорослі та наша зброя  - камінці. Нажаль, часто вони нам потрібні.
    Вам про щось скаже стукіт гравію кинутого об паркан? А дрібний камінець, кинутий у вікно? Так, це щось з минулого,щось дитяче. Так, ми часто намагались звернути на себе увагу, чи таким чином погукати когось на  прогулянку…
      Чомусь підійти до дверей,та подзвонити у дзвоник будинку може не кожен. ТА в усьому має бути міра. Раз, другий кинутий камінець – це одне, та постійний стукіт – вже проблема. Коли вікна вже розбиті…А ти все так же ховаєшся в кущах, вже занадто великий,  думаєш, що за кущами не видно, та хочу тебе розчарувати, в холодному,вже незаскленому будинку, нічого не залишається як загорнувшись в плед дивитись в розчинені вікна, а там ти все так же боїшся  дверей. Хоч  кожного з «скляних» разів ти міг залізти у вікно, та ти відступав і спостерігав, що ж буде далі…як спалахує у вікнах світло,як виглядаю у вікно, як гукаю. А ти знову робив те ж саме й мабуть продовжуватимеш. А міг би увійти та вирішити яке місце в домі ти хотів би зайняти. Що б ти хотів? Сидіти з чаєм на веранді і пліткувати, може сидіти на канапі та дивитись кіно,  чи зайняти стілець за кухонним столом, та конфіскувати частину  ліжка…Що ти хочеш?! А це просто крок після камінця, одного по суті чи сотні по факту…байдуже)Чи варто в наш час гратись камінцями? Повідомленнями? Телефонними дзвінками…







You Might Also Like

0 коммент.

Форма для связи